Екскурсія від Центрального вокзалу 2

Його спроєктував П'єр Кейперс (Pierre Cuypers), який також був архітектором Рейксмузею (Rijksmuseum). Якщо поставити ці будівлі поруч, ви одразу помітите схожість! Будівля завдовжки близько 300 метрів стоїть на 8 687 дерев'яних палях; її будували 8 років і відкрили 1889 року.

Погляньте на східне крило: це Королівський павільйон, збудований для прибуття та від'їзду нідерландської королівської родини. На гребені його даху стоїть Королівський щитоносець — лицар в обладунках, який охороняє щит із нідерландським левом. Під лінією даху центральної частини ви побачите герби європейських торговельних міст, як-от Лондона, Парижа й Рима: Кейперс хотів показати, що залізниця поєднала Амстердам зі світом.

Збудована 1487 року як оборонна вежа середньовічного міського муру Амстердама. Її стара назва, Schreyhoeckstoren, означає «вежа на гострому розі»: вона стояла там, де мур робив різкий поворот.

Легенда: оскільки нідерландською schreien означає ще й «плакати», виникла історія, ніби тут стояли й плакали дружини моряків, проводжаючи чоловіків у море. Історія гарна, але це пізніше народне пояснення назви.

Факт: 1609 року звідси вирушив у плавання Генрі Гудзон за дорученням Нідерландської Ост-Індської компанії (VOC). Він шукав північний шлях до Азії, а опинився там, де нині Нью-Йорк. Меморіальна табличка на вежі нагадує про його подорож.

Збудований 1913 року як спільна офісна будівля для шести амстердамських судноплавних компаній у впізнаваному стилі «Амстердамської школи». Нині тут розміщується готель Amrâth.

Плавучий китайський ресторан, створений за зразком знаменитих плавучих ресторанів Гонконгу. Завдяки палубам у стилі пагоди це один із найчастіше фотографованих ресторанів Амстердама, і звідси чудовий краєвид на воду. Дуже смачно!

Повна назва — «New Metropolis». Це інтерактивний науковий музей для дітей, де все можна торкатися й пробувати самому. Його спроєктував Ренцо Піано. Будівля водночас слугує в'їздом до тунелю під річкою Ей (IJ), а на її похилому боці є велика тераса.

A’DAM LOOKOUT — не звичайний оглядовий майданчик. Окрім неперевершеного краєвиду на 360 градусів на Амстердам і навколишні міста, на даху цієї знакової будівлі ще багато цікавого. Відчуйте приплив адреналіну на найвищій гойдалці Амстердама Over The Edge, прокотіться на VR-американських гірках Amsterdam VR Rollercoaster Ride, смачно пообідайте, повечеряйте, перекусіть чи випийте коктейль у Sky Bar, заберіть додому цифровий сувенір і дізнайтеся більше про місто за допомогою інтерактивних біноклів.

Колишній «’s Lands Zeemagazijn», збудований у XVII столітті, був складом Амстердамського адміралтейства: тут проходили всі припаси для військового флоту. Нині це музей морської історії Нідерландів.

VOC торгувала переважно прянощами та іншими цінними товарами з Азії. Їх зберігали на складах купецьких будинків уздовж амстердамських каналів. Ці склади спеціально робили з великими горищами та балками для підйому вантажів на фасадах, щоб тримати дорогоцінний крам «високо й сухо».

Заснований 1638 року Hortus Botanicus — один із найстаріших ботанічних садів світу. У невеликому саду росте понад 6 000 дерев і рослин, є оранжерея з трьома різними тропічними кліматами та будиночок метеликів, де пурхають сотні метеликів. Зверніть увагу на саговник зі Східного Капу в Пальмовій оранжереї: йому близько 300 років.

Португальська синагога, також відома як Есноґа (Esnoga) або Сноґе (Snoge), — ортодоксальна юдейська громада й синагога, завершена 1675 року.

Сефардська громада Амстердама в Золоту добу Нідерландів була однією з найбільших і найбагатших єврейських громад Європи, і її дуже велика синагога це відображала.

Здавна важливий судноплавний шлях між Зейдерзе (Zuiderzee) та внутрішніми землями — і річка, на честь якої назване наше місто. Близько 1270 року на Амстелі збудували дамбу, і рибальське село швидко перетворилося на торговельне місто. Найдавніший документ, у якому згадується Амстердам, датований 1275 роком: це митний привілей графа Флориса V, що звільняв мешканців від сплати мита в Голландії. У ньому місто назване Amestelledamme («дамба на Амстелі») — з цієї назви поступово й вийшов Амстердам. Міські права місто отримало близько 1300 року.

У XVII столітті багато амстердамських жінок залишалися самі: їхні чоловіки йшли в море, і чимало з них так і не поверталися. Щоб піклуватися про літніх жінок, дияконат Реформатської церкви збудував тут Амстелгоф (Amstelhof). Будівництво почалося 1681 року на тоді ще дешевій землі на протилежному березі Амстела. До 2007 року тут був будинок для літніх людей.

2009 року будівля знову відкрилася як Ермітаж Амстердам — філія Ермітажу в Санкт-Петербурзі. Після вторгнення Росії в Україну 2022 року музей розірвав зв'язки з Росією і змінив назву на H’ART Museum.

Магере Бруг, «Худий міст», імовірно, завдячує своєю назвою дуже вузькому дерев'яному мосту, який уперше збудували тут 1691 року. Популярна легенда розповідає про двох сестер на прізвище Магер, які жили на протилежних берегах і заплатили за міст, щоб ходити одна до одної в гості; гарна історія, але доказів їй немає.

Міст відомий у всьому світі завдяки фільму про Джеймса Бонда «Діаманти назавжди» (1971). А ось найновіша легенда: якщо на борту є закохані пари, поцілуйтеся точно під мостом — і кохатимете одне одного все життя!

Назва походить від старого дерев'яного мосту, пофарбованого в блакитний колір, який з'єднував місто з островом Влойєнбург (Vlooienburg) — єврейським кварталом аж до Другої світової війни. Теперішній досить пишний кам'яний міст датований 1883 роком; його ліхтарі, корони та корабельні носи натхненні мостами через Сену в Парижі.

Теперішній Королівський палац на площі Дам (Dam) спочатку був амстердамською ратушею. На початку XIX століття міська влада переїхала на Аудезейдс-Ворбургвал (Oudezijds Voorburgwal). Згодом і ця будівля стала затісною, і у 1980-х роках архітектори Гольцбауер, Гольт і Кес Дам спроєктували нову ратушу на місці Ватерлоплейн (Waterlooplein) / колишнього Влойєнбурга. Будівля має подвійну функцію: це і ратуша Амстердама, і театр Національної опери та балету.

Статуя філософа Баруха Спінози (1632–1677), уродженця Амстердама й одного з великих мислителів доби Просвітництва. Її створив Ніколас Дінгс (Nicolas Dings) 2008 року.

Іронія долі: 1656 року португальська єврейська громада вигнала молодого Спінозу за його радикальні ідеї, а його книжки згодом заборонили. Сьогодні місто вшановує його статуєю. На постаменті можна прочитати його слова «Мета держави — свобода». На його плащі сидять горобці — птахи, які жили тут завжди, — і кільчасті папуги, нові мешканці міста: разом вони символізують Амстердам і корінних жителів, і прибулих. Троянди відсилають до його печатки-перстня з девізом Caute: «Будь обережним».

До Другої світової війни тут був великий єврейський ринок, а нині — блошиний ринок. Там, де зараз стоїть ратуша, до Другої світової війни був «Єврейський квартал». Роттердам носить шрами війни через масштабне бомбардування, а Амстердам — через депортацію єврейського населення. Майже всіх мешканців цієї частини Амстердама німці депортували, і вижили, на жаль, лише одиниці… Через суворі зими й брак їжі цей період називали ще «Голодною зимою»; з покинутих будинків повиривали все дерево (саме дерев'яні частини будинків, а не меблі тощо), щоб місцеві жителі, які лишилися, могли обігрівати свої домівки. Коли війна скінчилася, ці будинки стояли як «скелети», і згодом їх знесли.

Зейдеркерк («Південна церква») — протестантська церква XVII століття в районі Ньївмаркт (Nieuwmarkt).

Місцева легенда каже, що славетний нідерландський художник Рембрандт писав «Нічну варту» саме в цій церкві, бо його майстерня була замала, — але це твердження дуже сумнівне.

У Зейдеркерку поховали трьох дітей Рембрандта; церква стоїть зовсім поруч із його будинком на вулиці Йоденбрестрат (Jodenbreestraat).

Танцювальні будиночки — це ряд кривеньких старих будинків на каналі, які спираються один на одного. Причина ховається під землею: Амстердам стоїть на дерев'яних палях, а щільний шар піску, здатний утримати будинок, лежить на глибині близько 13 метрів. Якщо палі до нього не дістають або за століття згнили, будинок осідає нерівно. І що виходить? Ряд будиночків, що танцюють.

Французький художник Клод Моне близько 1874 року намалював південну вежу з церквою позаду, з видом через канал Гренбургвал (Groenburgwal).

Просто перед нами — знаменитий розкішний готель, який купив пивний магнат Фредді Гайнекен. У будівлі є «Freddy’s Bar», і ще зовсім недавно там можна було насолодитися напоєм із гарною сигарою (хоча в більшості місць курити в приміщенні було заборонено…😉)

Тепер ми справді заходимо в найстарішу частину міста. Праворуч — колишня лікарня Бінненгастгейс (Binnengasthuis), яка працювала від Середньовіччя до 1981 року, а тепер тут живуть студенти.

Коли ми запливаємо на Аудезейдс-Ворбургвал (Oudezijds Voorburgwal), ліворуч видно Stadsbank van Lening (ломбард) 1614 року — найстарішу позичкову установу Амстердама, яка працює й досі. Тут можна залишити цінну річ, наприклад годинник, в обмін на позику. (Позичену суму треба повернути з невеликими відсотками, інакше закладену річ продадуть… на жаль!)

Одне з перших місць в Амстердамі, де терпимо ставилися до продажу гашишу. Власник Генк де Фріс (Henk de Vries) — заможний першопроходець, який має чималу імперію: кілька кофішопів, готель і екскурсійні човни в Амстердамі.

Це найстаріша збережена церковна будівля Амстердама. Її збудували близько 1306 року, і вона досі діє як церква. Спочатку вона називалася церквою Святого Миколая, але стала Старою церквою, коли збудували теперішню церкву Святого Миколая.

Ці фасадні камені слугували орієнтирами для мешканців міста в XVII столітті. Невеликі витвори мистецтва показували, де пекар продає свій хліб або де можна полагодити взуття.

Перед вами найстаріший морський шлюз і високий міст. Міст такий високий, бо його збудували в первісній морській дамбі Зейдейк, щоб кораблі могли пропливати до Зейдерзе й назад.

Ліворуч ви бачите церкву Святого Миколая (Sint-Nicolaaskerk) — католицьку базиліку, збудовану близько 1885 року. Святий Миколай — покровитель моряків і нашого міста.

Цей готель — один із найстаріших сучасних готелів Нідерландів, відкритий 1890 року. Це також перший готель, де електричне освітлення провели в кожен номер. Досі видно, що готель збудували навколо кількох старих будинків: їхні власники тоді вимагали стільки грошей, що вирішили просто будувати довкола них. Ця історія відіграє важливу роль у фільмі «Громадські роботи» (Publieke Werken).